Чехам пощастило мати в історії двох улюблених президентів. Ця думка була одним із моїх перших політичних спостережень після вступу до празької академії в 2017 році. Першим улюбленцем є Томаш Гарріг Масарік, перший президент Чехословаччини, або, як її називають місцеві, Першої Республіки. Вона дотепер живе як естетичний і романтичний конструкт, що відчувається у численних першореспублікових кав’ярнях, де інтер’єр і меню до сьогодні зберігає дух щасливих (для чехів) часів між двома світовими війнами. Тоді, коли Чехословаччина ще залишалася єдиною демократією в Центральній Європі (!) На жаль, історія Першої Республіки, сформованої за етичною формулою Масаріка «Не боятися. Не брехати. І не красти» завершилася трагічно. За Мюнхенськими угодами частину території Чехії передали Німеччині, а вже за півроку вся країна опинилася під німецькою окупацією.
Другий улюблений президент чехів Вацлав Гавел. Письменник, поет, драматург, правозахисник і один із найвідоміших чеських дисидентів. Під час радянської окупації Чехословаччини на нього накладали заборони писати, декілька разів ув’язнювали за так званої доби нормалізації, яка насправді була добою застою та репресій. Коли радянські війська вторглися до Чехословаччини 57 років тому, 21 серпня 1968 року, Гавел разом із другом Яном Трішкою вели ефір зі станції радіо в Ліберці:
Шановне панство, те, що ми переживаємо ці дні в Чехословаччині, — це дивна й особлива окупація. Можливо, це один із перших випадків, коли кулемети й танки безсилі проти ідей та етичної сили людей.
На жаль, тоді совєтські танки й кулемети все ж узяли гору і залишалися джерелом влади аж до 1989 року. Після падіння окупаційного режиму, дисидент Гавел став президентом демократично відновленої Чехословаччини. Тоді графік Алеш Найбрт створив блискучий плакат з типографією, що читалася з обох боків. З одного боку цифра виглядала як 68, рік початку совєтської інвазії, з іншого як 89, рік її завершення.
Алеш Найбрт, Весна 1968 Осінь 1989, 1989
Повертаючісь до Гавела, хочу поділитися ще одним спотереження. Якщо ви колись будете у празькій пивній чито пивниці, придивіться до її стін, дуже ймовірно, що з них на вас буде дивитися Вацлав Гавел. Присутність портрета Гавела в пивних зумовлена не стільки любовю президента до пива (хоча і це було правдою), однак насамперед його (Гавела, хоча і пива) важливістю та символізмом для спільноти. Про це, до речі пишуть у своїх текстах і Тімоті Снайдер і Оксана Забужко, підмічаючі що Гавел ще і зтілеснює велику роль письменників та поетів у двадцятому сторіччі, певну кульмінацію та завершення їх впливу на глобальну історію. Вчора, розмірковуючи про це та про можливість поетів-президентів у майбутньому, я переглядала книги Гавела в книжковому магазині і натрапила на дитячу казку його авторства у сучасному перевиданні видавництва Meander 2003 року з ілюстраціями Йіржі Сопека. Казка називається Піждюхи (Pižďuchové), і була написана для німецького видання збірки казок заборонених чеських письменників ще в сімдесятих роках. І хоча зовні текст має форму дитячої казки, Гавел у ньому, як завжди, пише про суспільство, свободу, агентність і гостро критикує тоталітаризм.
Джерело: сайт видавництва Meandr.
Нажаль казка немає українського перекладу. Тож ділюся фрагментом, перекладений з чеської мною.
Коли піждюхові потрібно знати, що робити, він бере телефон і дзвонить старшому піждюхові, а той йому каже. Коли піждюхові потрібно, щоб хтось зробив те, що старший піждюх наказав зробити, він бере телефон і дзвонить молодшому піждюхові та каже йому, що потрібно зробити. Коли піждюхові потрібно комусь допомогти, наприклад, щоб його племінниця, яка не вміє вимовляти звуки Б, Д, Ф, Г, Х, М, Н, Р, С та З, мала вчительку мовлення, він бере телефон і дзвонить іншому піждюхові, який вирішує, хто буде її вчити мовлення, і той усе організовує. Коли ж піждюхові потрібно комусь нашкодити, наприклад, щоб заборонити ходити до вчительки мовлення комусь, хто хоч і вимовляє всі звуки правильно, але говорить речі, які мав би залишити при собі (як-от що піждюхи — це піждюхи), він бере телефон і дзвонить іншому піждюхові, який вирішує, кому заборонять відвідувати вчительку мовлення, і той усе влаштовує.
🔥🔥🔥